Інтерв’ю з лікарем-психотерапевтом Олександром Володимировичем Баранчіковим
– Розкажіть про «екстремальне горе».
– Екстремальне горе – це психологічний термін, що визначає стан горя, в якому людина, яку спіткало горе, перебуває перший час після того, як дізналася про втрату. Цей стан можна назвати «гострим горем». Зазвичай цей період триває до третього-дев’ятого дня. Але може іноді затягуватися і до сорокового. У психіатрії також існують різні терміни, що відображають особливості переживання «екстремального горя». Наприклад, «гостра афективно-шокова реакція» (відбувається з дітьми та вразливими особистостями) та ін.
– Що робити людині, якщо вона знаходиться в цьому стані?
– Якщо Ви знаходитеся в стані «екстремального горя», то Вам потрібна допомога та підтримка. Перш за все Вам краще не залишатися наодинці із самим собою і не «замикатися в собі». Навпаки, по можливості, треба ділитися своїм горем і емоціями. Добре, якщо Вас оточують люди, яких Ви не соромитеся і можете поділитися своїм горем. Це дуже важливо.
– Як допомогти собі у вкрай травматичних обставинах впізнання, похорону, поминок?
– По-перше, як я вже сказав, треба вимовляти своє горе, щоб легше перенести майбутні дії.
По-друге, не треба відчувати себе стороннім спостерігачем, якого привели на процес упізнання або похорон. Беріть активну, але посильну участь у процесі підготовки похорону, щоб постійно займатися справами (організація найменших деталей організації похорону, спілкування з близькими, накривання столу, миття посуду та ін.) Все це буде підтримувати в активному стані не даючи піти в себе …
– Відомо, що стан «екстремального горя» може впливати на людей, хворих на хронічні захворювання: гастрит, астму, серцево-судинні захворювання і т. п.?
– Хронічні захворювання дуже часто загострюються у людей, які переживають горе. Тому людині, що переживає горе, треба стежити за своїм здоров’ям, щоб не відбулося його погіршення через загострення будь-якої хронічної хвороби. У цей час треба дуже уважно поставитися до здоров’я, заздалегідь прийняти потрібні ліки. Необхідно пам’ятати, що легше попередити хворобу, ніж лікувати загострення.
І не треба ігнорувати питання свого здоров’я. Адже воно потрібно, щоб пережити цей тяжкий час, допомогти близьким і душі померлого, зберегти пам’ять про дорогу людину.
На жаль, люди, що переживають горе, часто надають мале значення власному фізичному стану, а також стану оточуючих, що може призводити до тяжких наслідків.
Щоб мінімізувати цю небезпеку, необхідно, по можливості, перед похороном (упізнанням) звернутися самій людині, яку спіткало горе, а також найбільш вразливим членам її сім’ї до лікаря, краще за все до психоневролога або невропатологу, щоб лікар допоміг підтримати людину, яка пережила горе, призначити профілактичні засоби з урахуванням психофізіологічного стану цих людей.
– Як підготуватися до впізнання і похорон близької людини?
– Перед похороном, упізнанням та іншими травмуючими процедурами можна використовувати препарати «Корвалол» або «Валокордин» (50-60 крапель, прийняти один раз). Це набагато краще, ніж використання пустинника або настоянки валеріани.
Знаючи про майбутню процедуру (впізнання, похорон), треба тримати поруч аптечку зі заспокійливими засобами, нашатирним спиртом, приладом для вимірювання тиску. При необхідності треба придбати в аптеці додаткові заспокійливі препарати.
Буде добре, якщо поруч з Вами буде постійно знаходитися людина, яка візьме на себе турботу про Вас та забезпечення посильної допомоги та підтримки.
Під час похорону теж необхідно мати з собою аптечку з тими препаратами, про які я говорив. Причому мати її треба на самій церемонії похорону, а не просто забути в автобусі, який стоїть біля входу на кладовище. У аптечці повинні бути заспокійливі засоби, нашатирний спирт, засоби, що підтримують роботу серцево-судинної системи, а також спеціальні препарати, якщо у присутніх є хронічні захворювання.
Добре попросити бути присутнім на церемонії прощання знайомого лікаря або фельдшера (можливо, є і серед знайомих), які вміють надавати швидку медичну допомогу.
Ще краще організувати присутність на церемонії похорону і поминок лікаря або фельдшера швидкої допомоги. На даний момент швидка допомога – єдина служба, яка має право офіційно використовувати сильнодіючі і наркотичні препарати.
– Які помилки в поведінці з людиною, яка переживає гостре горе, найбільш часто допускають родичі, знайомі, сусіди?
– Основна помилка родичів і знайомих зазвичай у тому, що вони хочуть його захистити від будь-якої діяльності, все беруть на себе. Це сприймається людиною, яку спіткало горе, як відгородження його від життя.
Ще одна помилка в тому, що людину просять не плакати («Не плач, небіжчика намочиш», «ну не треба плакати», «будь чоловіком» і т. п.). Це груба помилка. Плачте, не слухайте того, хто говорить подібні речі. У цій гострій фазі горя не можна людині перешкоджати виявляти свої емоції. Якщо хочете плакати – обов’язково плачте.
– Часто друзі, знайомі, родичі радять людям, які знаходяться в горі (а іноді і дітям), прийняти той чи інший препарат, «який допоможе». Найчастіше пропонують і декілька різних препаратів. Роблять вони це, звісно, з добрих міркувань, але часто результат виявляється зовсім не добрий.
– На жаль це відбувається часто. Такі «помічники» виходять з того, що раз «мені допомогло, то і людині, яка переживає горе, допоможе». При цьому зазвичай не враховуються фізичний і психічний стан людини, яку спіткало горе, показання та протипоказання до застосування цих препаратів і багато іншого. У результаті виявляється, що «намагалися зробити краще, а вийшло як завжди».
Адже при взаємодії одночасно декількох препаратів, які прийняла людина за порадою «добрих сусідок» по сходовому майданчику, може виникнути абсолютно мало контрольований процес, що веде до непередбачуваних наслідків. Часто перевищення необхідної дози веде до інтоксикації, самопочуття людини може погіршуватися, можуть з’явитися невиразна мова, запаморочення, слабке сприйняття поточних подій, різке падіння артеріального тиску.
Я стикався з подібними випадками по роботі: мені доводилося призначати крапельниці, щоб вивести з організму постраждалих ліки, які рекомендували їм «сусіди».
Рекомендую бути дуже обережними з такими «призначеннями», а, по можливості, все ж звертатися за допомогою до лікаря.
Звісно, я не хочу сказати, що не треба використовувати заспокійливі препарати. Можна використовувати слабкі рослинні препарати, які продаються без рецепту в аптеках. Головне пам’ятати, що найстрашніше – нашкодити собі, коли і так погано. Шкодити не можна, треба допомогти.