Memoriam. Светлая память
Ссылки в шапке
  • Форум
  • Отзывы о сайте
    • Человек умер. Что делать?
    • Традиции и ритуалы
    • Как мы вредим душе умершего
    • Как помочь горюющим детям?
    • Как помочь душе человека?
    • Как помочь горюющему?
    • Как пережить смерть близкого?
    • Чувство вины перед умершими
    • Хочу уйти из жизни
    • Жизнь после смерти есть!
    • Как живет душа после смерти
    • Свидетельства о жизни ТАМ
    • Жизнь и смерть
    • Правовые вопросы
    • Они пережили потерю
    • Истории для горюющих
Поделиться опытом переживания утраты
Удобный путеводитель по сайту

Популярные статьи

  • Существует ли душа, и бессмертно ли Сознание? — Хасьминский М.И., кризисный психолог
  • Как выразить соболезнование? — Хасьминский М. И., психолог, Полторацкая Н., филолог
  • Как помочь себе пережить горе: практические советы. — Фураева С.С., психолог
  • Веселые поминки или Как мы вредим душам умерших. — Игумен Федор (Яблоков)
  • Может ли помогать исполнение суеверий? — Архимандрит Августин (Пиданов)
Помощь юриста
Книжный магазин
Бесплатная помощь психологов

Цитата дня

Почему же разумному Владыке не дозволяем распоряжаться Своим достоянием, как Ему угодно, но досадуем и сожалеем об умирающих, как будто им делается обида? А ты рассуждай, что детище не умерло, но отдано назад, что друг не скончался, но отправился в путь и ушел от тебя несколько вперед по той же дороге, по которой и нам идти необходимо будет надобно.
Василий Великий

Без рубрики

160 сортів аспарагуса

Автор статьи

Вознесенская Юлия Николаевна

писательница

подробнее об авторе.

  • Русский
  • Украинский
  • English
  • Deutsch
  • Cрпски

(Розповідь вдови)

Коли стало ясно, що мій чоловік іде, я найбільше стала думати вже про його душу. Тобто, звичайно, я продовжувала робити все можливе і неможливе, щоб допомогти йому вилікуватися, сподівалася на диво, але мене дуже турбувало, що буде з його душею у Вічності. Чи готовий він, чи не занадто обтяжений гріхами, чи не очікує його щось страшне – ТАМ?

У нас був абсолютно дивовижний духовний отець, він розумів мене і підтримував. А чоловіка кожну неділю приїжджав причащати за годину до служби. Володя причащався, а потім ми з о. Миколою їхали в храм. Чоловік мій дуже суворо постився і взагалі за останні місяці зробив такий духовний стрибок, що всі дивувалися. Люди приходили до нього не тільки, щоб відвідати, але щоб поговорити про свої духовні проблеми. Біля нього якось зустрілися ненавмисно два застарілих багаторічних вороги – і тут же назавжди помирилися. І кончину Господь дав йому православну: причастився Володя – і помер через 20 хвилин. Отець Микола тільки встиг від лікарні до дому доїхати, як я вже зателефонувала і повідомила про смерть його духовного сина, і довелося батюшці повертатися в лікарню, панахиду служити.

Хочете вірте, хочете ні, але перший час мій Володя мені постійно знаки подавав. Сиджу, наприклад, і горюю, що ніколи більше не почую його голос. Потім приходить до мене думка зайнятися розбиранням «стінки», щоб відволіктися. Розбираю, витираю пил і раптом бачу коробку з магнітофонними касетами Володі. Він був великий любитель і знавець джазу, а я – ні. Комусь треба віддати, думаю. Але тут мені раптом спало на думку послухати когось із його улюблених музикантів, і я взяла коробку і сіла на диван. Сиджу, риюся в касетах, вибираю і раптом бачу дивний напис на одній з них: «Спогади про Андрія Тарковського». А чоловік мій був кінооператор і деякий час працював у групі Тарковського. Я схопила касету, вставила в магнітофон, увімкнула – і почула голос Володі! Я розмножила касету з його голосом і роздала його рідним і друзям.

 

Приблизно те саме було з фотографією. Якось прийнялася я горювати, що ми не здогадалися зробити його останні фотографії – не хотіли його засмучувати. А у нього таке дивне обличчя стало перед смертю. Але ось, не здогадалися … Журюся я, журюся, а потім думаю: «Досить сумувати! Треба за справу братися!» А справ було багато – треба було всі папери розібрати, привести до ладу. Машину свою він нашому монастирю заповідав, і я взялася за папку з паперами по машині – і раптом там знаходжу фотографію, прикріплену до листочка, на якому написано: «Зробити нові права». А це у нього було недовге поліпшення десь за два місяці до смерті, і він тоді помітив, що у нього права закінчуються. Я-то розуміла, що це – пусте, але він пішов і сфотографувався. Я її збільшила, зробила великий портрет собі і близьким.

Але це все приповідки, а розповісти-то я хотіла ось що. Через кілька місяців ми з моїм братом і моєї давньої подругою поїхали в велике паломництво по монастирях. Це було в 1996-му році. Побували ми в Сергієвому Посаді, в Ніловій і Оптиній пустелях, в Шамордлинє, в Борисо-Глібському і Пафнутьєево-Боровському монастирях, а закінчили Псково-Печерською Лаврою та поїздкою до о. Миколи Гур’янова. Дивне було паломництво! І скрізь, у всіх монастирях, у всіх храмах я подавала за нього річні поминання, робила від його імені пожертвування (майже всі монастирі ще стояли в лісах) і багато грошей роздала бідним бабусям з проханням молитися «за раба Божого Володимира». Не пам’ятаю вже точно, скільки грошей я тоді роздала, але багато.

І ось я повернулася з паломництва додому. Сходила на кладовище, звичайно, поплакала. Ночувати потім пішла до сина з невісткою, вони недалеко від кладовища жили, а назавтра ми повинні були з моїми онуками йти на службу в храм. Мене поклали у них в кімнаті на розкладачці: і ось під ранок крізь сон чую, як хтось обережно сідає у мене в ногах на розкладачку. Хтось з дівчаток прокинувся і боїться мене відразу розбудити, думаю я, і відкриваю очі … І в ногах бачу сидить мій Володя! Не дуже ясно бачу фігуру в якомусь сліпучо білому одязі, але обличчя бачу дуже добре. І обличчя це сяє і сповнене такої невимовної любові, якої я ніколи на ньому не бачила. «Володька!» – шепочу я радісно, ​​а він кладе мені руку на руку і каже: «Тихо! Закрий очі! – І я слухняно очі закриваю. – Я прийшов подякувати тобі за все, що ти для мене зробила». Я питаю: «А ти де, Володю?» – «Я там, куди ти і хотіла мене відправити». «У Раю?» – «Так». «А як там, Володечка? Розкажи!»  –  «Добре, дуже добре. Але розповідати не можна. Закрий очі і спи» – «Ну, будь ласка! Хоч трохи!». Він тихенько засміявся і каже: «Там одних аспарагусів 160 сортів! А тепер – спи!» Потиснув мені руку і зник, а я миттєво заснула. Прокидаюся через якийсь час і відчуваю, що моя рука лежить на тому ж місці і вона тепла-тепла.

А тут потрібне деяке пояснення. Справа в тому, що я дуже люблю рослини, квіти і багато про них знаю, а Володя мій в цьому відношенні був жахливий профан. Для нього всі рослини ділилися на дві групи: ті, які йому подобалися, усі називалися одним словом – «петунія», а ті, що не подобалися – «спориння». Побачить нову квітку і каже: «Знову якесь спориння до дому притягла!» Або навпаки: «О, яка славна петунія!» А тут раптом – «аспарагуси». Дуже це мене здивувало.

Зрадівши, я схопилася, розбуркала дівчаток, веліла їм одягатися і їхати в храм без мене, а сама скочила на велосипед і помчала в квітковий магазин, купила самий розкішний букет, який там був, і відвезла Володі на могилку. Цвинтар, на якому він лежить, до речі, біля самого нашого храму свв. Новомучеників і Сповідників Російських, а його могилка – прямо навпроти храму.

Після служби я йду до о. Миколи і розповідаю йому це видіння і запитую, як до нього ставитися? «А що ви відчували?» – запитує о. Микола. «Величезну і тиху любов його до мене, світло і спокій». Він подумав і каже: «Любов і спокій? Ось і приймайте спокійно». Але в мене ще один сумнів був: «А як же аспарагуси? Він же в цьому ні бум-бум при житті був!» Отець Микола засміявся і каже: «А Там всі швидко вчаться!».

З тих пір більше мені ніяких знаків не було. Так адже і не треба!

  • Оценить:
    12345 (Пока оценок нет)
    Загрузка...
В избранное Печать Отправить
Як не згоріти поруч з людиною, яка переживає горе або про техніку безпеки допомоги ближньому В начало раздела Місце проживання – склеп

Нажмите, чтобы отменить ответ.

Используйте теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong> .

Помощь на форуме

  • психолога
  • психиатра
  • детского психолога
  • юриста
  • судмедэксперта
  • священника
Наши видео ВКонтакте RSS
Бесплатная психологическая помощь Помощь проекту

Видеотека

Как вера в Бога помогает человеку
Как вера в Бога помогает человеку
Администратор

все видео

Аудио

Аудиоматериалы о помощи душе человека
Аудиоматериалы о помощи душе человека
Администратор

все аудио

Библиотека

Над Евангелием
Над Евангелием
Епископ Михаил (Грибановский)

все книги

Отпевание в Москве
Молитвенная помощь усопшим

Читайте также:

  • Наші історії
  • Сприйняття смерті в дитинстві
  • 160 сортов аспарагуса
  • Про найголовніше… Чого від нас чекає душа після смерті тіла?

RSS Сообщения с форума

перейти на форум

Memoriam

  • О проекте
  • Авторы
  • Написать администратору
  • Помощь проекту
  • Наши баннеры
  • Для переживающих утрату

    • Истории для горюющих
    • Они пережили потерю
  • За гранью этого мира

    • Жизнь после смерти есть!
    • Как живет душа после смерти
    • Свидетельства о жизни ТАМ
  • Как пережить

    • Как пережить смерть близкого?
    • Хочу уйти из жизни
    • Чувство вины перед умершими
  • Как помочь

    • Как помочь горюющему?
    • Как помочь горюющим детям?
    • Как помочь душе человека?
  • Ответы на важные вопросы

    • Жизнь и смерть
    • Правовые вопросы
  • Срочная информация

    • Как мы вредим душе умершего
    • Традиции и ритуалы
    • Человек умер. Что делать?

© 2007—2020 «Вечная память»

Без разрешения редакции допускается использование на одном сайте не более одного материала.

При воспроизведении материала обязательна гиперссылка на www.memoriam.ru

Рейтинг@Mail.ru