Про спілкування з душами померлих і появу їх у снах

– Після смерті близької людини багатьох охоплює відчай і найсильніший біль від того, що втрачено найдорожче.

– Це звичайне явище. Я б порівняв людину на цьому етапі життя з післяопераційним хворим, у якого ампутовано кінцівку. Частини тіла немає, а біль може бути дуже сильним на її місці. Це називається фантомний біль. Так само може боліти душа після смерті близького, правда, звичайними медикаментозними засобами біль в цьому випадку не купірується.

– Часом, не приймаючи те, що відбулося, ті, хто переживає горе, прагнуть різними шляхами зв’язатися з душею померлого, знайти розраду в спілкуванні з нею. Виражається це як в пошуку знаків «від нього (неї)», в наданні особливого значення снам, а в деяких випадках – навіть у зверненні до окультистів і викликанні духів.

– Все це відчайдушні спроби залишити рідну душу поруч з собою, незважаючи на волю Божу, а також на бажання самої душі.

Основна причина подібного стану людини в горі – її егоїзм, жалість до себе, втрата віри, гординя. Їй погано без близького, тому вона намагається його повернути, причому будь-яким способом: у снах, у спіритичних сеансах, в знаках. У всі віки люди впадали в цей гріховний стан. І хоча між цими явищами багато спільного, але є і характерні особливості, про які варто поговорити окремо.

– Люди дуже часто чекають віщих снів, для них вкрай необхідно, щоб померлий приснився. Чи правильно це?

– Це наслідок того, що людина не адаптувалася до життя без близького. Тому вона і робить спроби продовжити спілкування, нехай навіть таким чином. У цьому не було б нічого поганого, а навпаки, тільки користь, якби бажання побачити уві сні померлого не було схоже на звичайну розвагу. Для початку треба розібратися ДЛЯ ЧОГО людина хоче, щоб йому приснився той, хто покинув земне життя!

– Якщо просто поговорити?

– Погодьтеся, це все ж таки, якщо тверезо міркувати, занадто. Душа людини перейшла в інший світ зовсім не для того, щоб проводити співбесіду в снах. Там своє життя, свої духовні закони, там немає часу. Тому особливо цікавим можна запропонувати почекати до часу власного переходу в інший світ.

– Може, вони хочуть зрозуміти, де цей таємничий загробний світ?

– Можливо. Ну добре, один раз приснився, переконались, що він існує. А навіщо бажати більшого? Виходить, нами рухає цікавість і егоїзм. Головне – МЕНІ зрозуміти і дізнатися. На цьому світі перевіряла чоловіка, де він, як він, і там теж буду контролювати. Або тут з ним жила, а тепер хоч і у сні буду з ним разом. Так чи що?

Деякі вважають, що потойбічний світ десь далеко, мало не в інших галактиках. Але якщо людина живе в нашому тривимірному світі, то інші світи і вимірювання можуть існувати паралельно. Ось, наприклад, одна радіостанція працює на такій частоті, а друга на іншій. І ці частоти знаходяться в одному ефірі. Так і наш світ може бути всього лише одним діапазоном частот. А світ загробний – іншим. У свою чергу, він поділяється на частоту раю і пекла. Ось така модель.

І доказів існування загробного світу немало, тому зовсім не обов’язково шукати підтвердження його наявності щоночі уві сні.

– Але багато хто так і робить, при цьому вірячи будь-якому сну.

– Як можна? Навіть в житті ми не віримо будь-якій людині, намагаючись випробувати її, зрозуміти, що нею рухає. І це абсолютно правильно, тому що світ недосконалий, і гріх далеко не викоренений. На землі багато шахраїв, обманщиків та інших людей, яким не слід довіряти.

А область сновидінь – ще менше звіданий і дуже таємничий світ. Але в ньому чомусь ми починаємо вірити всім снам поспіль, не боячись помилитись. Причому помилитися інший раз можна фатальним чином.

Подивіться, як написано в Біблії: «да не обольщают вас пророки ваши, которые среди вас, и гадатели ваши; и не слушайте снов ваших, которые вам снятся» (Иер. 29: 8).

Бог благає людей через Мойсея не гадати по снах. Безрозсудні люди обманюють самих себе порожніми і помилковими надіями … «Как обнимающий тень или гонящийся за ветром, так верящий сновидениям. Сновидения совершенно тоже, что подобие лица против лица» (Сир. 34: 2, 3), – говорить  Біблія.

Чому так категорично говориться про це? Тому що переважна більшість людей відноситься до снів як до деякої розваги, інформаційного джерела типу газет, журналів та телебачення. І, звичайно, багато хто хоче, щоб у сні з’являвся померлий і життя тривало як раніше, нехай тепер уже не наяву. Природно, це зовсім невірне і егоїстичне бажання не може знайти задоволення, від чого людина дуже страждає.

Крім того, кому з нас дано розрізнити справжні сни від шкідливих і непотрібних? Хто знає критерії, на основі яких це можна зробити? Ось чому, щоб не трапилося великих трагедій, Біблія так говорить про шкоду сліпо довіряти сновидінням.

– А до яких трагедій може призвести віра у сни?

– Відразу ж приходить на пам’ять розповідь святителя Григорія про одну людину, яка довіряла снам, де їй обіцялось довге життя. Вона зібрала багато грошей, щоб прожити в достатку, але раптом захворіла і незабаром померла. Вона так і не змогла скористатися накопиченим багатством і в той же час не взяла із собою у вічність жодних добрих справ. Як бачимо, є багато снів порожніх і брехливих, які нічого не значать і не варті нашої уваги.

– Виходить, що снам взагалі не можна вірити?

– Ні, бувають і такі сни, до яких треба прислухатися. Підтвердження цьому ми теж знаходимо в Біблії.

Наприклад, сон Йосипа, одного з дванадцяти синів патріарха Іакова. Йосипу наснилося, що він з батьком і братами жне в полі пшеницю; сніп Йосипа стояв прямо, а снопи батька і братів оточили його і вклонилися йому. (Бут. 37: 5-7). Цей сон точно виконався: після закінчення деякого часу Йосип, проданий братами в Єгипет, зробився там правителем. І коли в Єгипет приїхали батько і брати його, то повинні були кланятися йому і почитати його. Саме так збувся пророчий сон фараона, царя єгипетського. Якби він не звернув уваги на цей сон і не зробив великих запасів хліба в урожайні роки для років неврожайних, то гірко розкаювався б: жителі Єгипту, а також батько і брати Йосипа померли б голодною смертю. (Бут. 41).

Або ж така розповідь. Один безпутний юнак, не слухав умовлянь своїх кращих друзів, які направляли його на кращу дорогу, побачив одного разу уві сні батька, який суворо наказував йому залишити безбожне життя. Але згідно вислову Спасителя, «якщо не слухають закону, то не послухають і того, хто б воскрес із мертвих», так і юнак не звернув ніякої уваги на свій сон. Через якийсь час йому знову наснився батько, який заявив, що якщо син не змінить життя, то в такий-то день його спіткає смерть, і він постане на Суд Божий. Юнак жартома розповів про свій сон товаришам і не лише не подумав про виправлення життя, але навіть як би посміявся над погрозою, призначивши на вказаний день гулянку. І що ж? Серед радості його вразив апоплексичний удар, і через кілька хвилин він преставився!

З наведених історій видно, що не всі сни оманливі і порожні, є й ті, що дійсно виконуються в житті.

Прикладом віщих снів є сни багатьох святих, які збулися. А одним з яскравих прикладів – поява покійного батька святителю Філарету (Московському), який попередив його про дату смерті.

– А Ви самі стикалися з такими пророчими снами?

– Моїй мамі якось приснився мій дідусь – священик, який жив дуже далеко від нас. Вона бачила його як би крізь матове скло, але прекрасно впізнала. Він сказав їй: «Вставай, вставай, допоможи». Мама прокинулася і почала молитися. А вдень прийшла телеграма, що дідусь постав перед Богом в ту ніч. І таких історій можна навести безліч.

– А яких снів все ж таки більше: корисних чи помилкових?

– Найбільше снів від єства. Найчастіше сниться те, про що людина сильно думає вдень. Також впливають на сюжет сну наші пристрасті, в них відображаються наші переживання і страхи. Ну і, звичайно, причиною того чи іншого сну може бути наш фізіологічний стан. Якщо ми на ніч наїлися, у нас висока температура або щось сильно болить, то й сни часто сняться безглузді, майже маячні.

– Чи можна за змістом сну дізнатися, від кого він?

– Почати треба не зі змісту, а з вивчення Євангелія і православного віровчення. Потім вже в світлі з’ясування Євангелія, вивчаючи себе і свою природу, людина стане ставитися до снів як повинно і з розумінням. Так само треба читати на ніч молитву «В ру́це Твои́, Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же мой, предаю́ дух мой… », не знаходитися перед сном в гордовитих мріях, щоб не стати посміховиськом злого духа, який через сни може вселити що завгодно. Подібними мріяннями можна накликати на душу серйозні неприємності.

– Так як же їх розрізняти?

– В силу нашої духовної обмеженості нам це не дано. Але дещо все ж таки під силу. Давайте розберемося. У Євангелії сказано: «Итак по плодам их узнаете их» (Мф. 7: 20).

Який плід від того, що приснився померлий, щось сказав або навіть показав? Ніякого. Віщий це або не віщий сон, він може принести лише короткострокове та незначне заспокоєння. Людина трохи потішиться, але біль від втрати нікуди не дінеться. Тому вона буде чекати сну знову. При цьому зневіра може відпустити лише на короткий термін, а може і, навпаки, перейти в крайній стан – депресію, в якому невтішне горе тільки посилюється. Така людина живе не реальним життям, приймаючи рішення, піклуючись про сім’ю, душу близького, а від «сну до сну». При цьому миру в душі у неї немає, смиренності теж, а в деяких випадках навіть чується ремство на Бога.

Ось до чого призводять такі сни. Плід їх гнилий, отже, істини тут немає.

А ось якщо поява у сні померлого надихнула того, хто переживає горе, на систематичні (а не разові) справи любові, читання Євангелія, виправлення власного життя за заповідями Христовими, пробудила в ньому віру, бажання по служити душі близької людини, то тут сам результат говорить про істинність і корисність даного явища.

– А якщо звернутися до досвіду людей святого життя, старців, як вони радять ставитися до сновидінь?

– Кілька порад з цього приводу дає священик Григорій Дяченко: (див.: Каждый сон имеет своё значение [Електронний ресурс] Режим доступу: passino.ru /?p= 616).

1. Якщо сни спонукають нас до добра і утримують від зла, то вважайте їх перстом Божим, що вказує на небо і відхиляє нас від дороги в пекло.

Бог промовляє одного разу, і якщо цього не помітять, в інший раз: уві сні, у нічному видінні, коли міцний сон находить на людей, під час дрімоти на ложе. (Зверніть увагу: якщо один раз людина не послухає віщий сон, то Бог дасть його повторно.) …

Он открывает у человека ухо и запечатлевает Свое наставление, чтобы отвести человека от какого-либо предприятия и удалить от него гордость, чтобы отвести душу его от пропасти и жизнь его от поражения мечом  (Іов. 33: 14-19).

«Коли побачиш уві сні образ хреста, – вчить преподобний Варсонофій, – знай, що цей сон правдивий і від Бога; але постарайся від святих отримати тлумачення значення його, і не вір своєму помислові». Виходить, що навіть і з хрестом побачений сон треба перевіряти, звернувшись за порадою до духовних людей, які ведуть святий образ життя, і ні в якому разі не вірити сну просто так.

2. Якщо ж Ви невпевнені або не маєте розумної причини думати, що сон походить від Бога, в особливості якщо він стосується неважливих, байдужих предметів, то немає потреби звертати увагу на сни і влаштовувати за ними свої справи. Будьте обережні, щоб, звертаючи увагу на кожний сон, не зробитися забобонними і не впасти в гріх.

3. Якщо, в решті решт, сон тягне людину до гріха, то він наслідок нашої зіпсованої, розстроєної уяви, нашої фантазії, або ж він походить від того, від кого нехай збереже нас Бог Своєю благодаттю, тобто від диявола.

А ось чудова порада від святителя Феофана Затворника: «Сни краще пропускати без уваги. Деякі з них, можливо, і значать що-небудь, але як нам визначати це точно не дано, а здогадки можна побудувати оманливі і некорисні, то і краще забувати їх. Вони на це і засуджені природно, бо зазвичай забуваються. До відома прийміть, що сни бувають натуральні, бувають від Ангелів і святих, бувають і від бісів. Які від Ангелів і святих, мир душевний творять і надовго залишають його в душі, а які від бісів – світ всередині розоряють; свої ж сни – пустопорожні і безладні».

– Але вірити, що рідна людина прийшла уві сні завдяки бісівським інтригам, зовсім не хочеться …

– У тому й справа, що уві сні є в таких випадках зовсім не рідна людина, а саме біс в її образі! Як людина може грати Діда Мороза, так і біс може постати в образі близького. Адже біси далеко не завжди показують себе з копитами, рогами і хвостами. Набагато частіше вони втручаються у вигляді мислеформ, енергій, які впливають на нас і живуть за іншими, нематеріальними законами. А ми безтурботно відкриваємо двері в нашу душу цим «рядженим», та ще й віримо кожному їх слову. І не тільки віримо, але і чекаємо кожну ніч.

Але давайте подумаємо, чи можуть, наприклад, трирічні діти відрізнити достовірно злу людину від доброї? А розумну від дурної? Відповідь очевидна. А ми ж у духовному світі і є зовсім маленькі діти. Для того щоб розрізняти духів, треба самому стати духовно зрілим, вирости духовно. Ось коли будемо міцними молитовниками, судинами Любові до ближніх і Бога, коли будемо виконувати всі заповіді, то, можливо, Бог і дасть нам дар розрізнення духів, який мали багато святих. Тоді бісам буде набагато важче нас обманювати, приходячи під виглядом близьких нам людей. А поки давайте не вірити всьому, як нас і попереджали святі. Вони говорили нам, щоб ми в таких випадках не вірили духам, а випробовували їх справою, звертаючи увагу на плоди.

– Але багато згорьованих через сни хочуть дізнатися, як живеться душі померлого і де вона знаходиться?

– Дуже добре, що ми цього не знаємо. Бог мудрістю Своєю часто позбавляє нас такої можливості. Тому що не завжди правда йде на користь. Наприклад, якщо дізнаємося, що рідний душі добре, то перестанемо молитися і робити справи милосердя, а потім заспокоїмося і відійдемо від Бога. А якщо дізнаємося що погано, то впадемо у відчай, в депресію, кинемо і молитву, і добрі справи, почнемо свої дитячі нерозумні претензії пред’являти до  Всеблагого Бога. Так що задовольняйтеся тим, що маєте.

– Добре, але ж часто бувають не тільки сни, але і подаються знаки згори. Їм теж не вірити?

– У психології є один проективний тест, тест Роршаха, який ще називається «Чорнильні плями» – в ньому кожен бачить щось своє, в залежності від внутрішнього стану. А насправді там нічого не намальовано. Просто інтерпретація, бажання, внутрішній стан диктують те, що «побачать» наші очі. Так само і зі знаками. У більшості випадків все залежить не від них самих, а від нашого тлумачення якихось подій, які ми приймаємо за знаки.

Ось що про знаки говорив святитель Василь Великий, найбільший батько Церкви, аскет, автор численних проповідей і листів: «Многим из христиан кажется делом безвредным слушать истолкователей примет. Чихнул кто на слове, говорят: и это имеет значение. Кто-нибудь сза­ди назвал меня по имени, нога поскользнулась при выхо­де, зацепилась одежда — все это помеха. И люди весьма знаменитые, ожидающие Судию с небес, хладнокровно впадают в сей пагубный порок. Но слушай: отвержен на­род, предавшийся сему. Еще древле, по закону Моисееву, очарования, волхвования, ворожба, птицегадания отрину­ты как изобретения демонов. Сказано: Не ворожите и не гадайте (Лев. 19: 26)».

Як я говорив, шукаючи ці знаки, хибно інтерпретуючи звичайні події, потихеньку занурюючись в демонічні мережі, інші доходять і до спіритизму, тобто викликання духів. І навіть у цьому випадку критичність мислення не з’являється. Як правило, такі люди не задаються питанням, а кого вони таки викликають і хто приходить до них?

Ми вже говорили, що в реальному житті людина більш обережна, а от у духовних питаннях проявляє повну безпечність, ризикуючи не тільки своїм життям, але й душею. Людині мислячій повинно бути ясно, що душі не виходять на зв’язок за бажанням і викликом людей – так влаштований духовний світ. До чого тоді існування двох світів, якщо було б так просто викликати душі покійних, запрошувати їх у сни, відчувати у вигляді знаків? Не просто так існує межа цих світів, яка долається любов’ю, молитвою, милостинею, милосердям.

На земний контакт з нами, людьми не святими, з потойбічного світу майже завжди виходять біси, темні сутності, як їх ще називають. Отже не варто прагнути до того, щоб уві сні прийшов близький. І вишукувати різні знаки теж. А вже про викликання і спілкування з духами і взагалі говорити зайве – це пряма дорога в пекло.

– Звідки тоді береться таке масове помутніння свідомості, і що рухає цими людьми?

– Щоб зрозуміти природу спіритуалізму, потрібно простежити, звідки він узявся. Як ми знаємо з Біблії, спочатку, на зорі людства, між Богом і людиною були гармонійні стосунки, тому що людина не грішила. Коли ж відбулося гріхопадіння, то люди втратили чіткий правильний зв’язок з Богом. Він був спотворений гріхом, пристрастями, занепалими духами, і звичайно, їх князем. Людина стала страждати від недосконалих відносин з Творцем. Ці муки і зараз ми особливо ясно відчуваємо у важкі моменти життя, усвідомлюючи при цьому необхідність змінити свою хвору, яка страждає, потьмарену природу, щоб знову возз’єднатися з Богом. Але без величезної праці над собою, виконання заповідей, любові до ближніх, відмови від самолюбства і егоїзму, плотських пристрастей, це неможливо. Тому багато людей починають шукати більш легкий спосіб зв’язку з іншим світом. Але в даному випадку легкий шлях – це помилковий шлях. Адже не можна омолодитися, схуднути, оздоровитися за одну ніч, що б там не пропонувала реклама. Щоб бути таким, треба правильно харчуватися, займатися фізкультурою, стежити за здоров’ям, відмовитися від шкідливих звичок і т. д.

Тільки слідуючи складним шляхом, долаючи себе, свою волю, немочі, слабкості і недоліки, можна отримати досвід переживання Бога як великого Блага, і як наслідок – не спотворений зв’язок з тим світом. Спіритизм же – спроба лукавої людини отримати все обманом, йдучи легким шляхом. Як Ви розумієте, така дорога не може вести до Бога.

– Але багато людей виправдовують захоплення спіритизмом тим, що святі теж спілкувалися з потойбічним світом, з Богородицею і Богом. Ось, наприклад, свята блаженна Матрона Московська могла, а чому нам не спробувати?

– Це якраз ілюстрація того помилкового сприйняття, яке відводить людину на звивисту окультну доріжку. Святителі, преподобні, блаженні, старці і всі ті, хто веде християнський спосіб життя, ніколи не ставили своєю метою спілкуватися з потойбічним світом. Їхнє завдання – очищення від гріха, наближення до Бога виконанням заповідей, набуття любові і т. п.

У святоотецьких переказах говориться, що якщо Господь відкриває комусь із святих людей таємне, то робить це за Промислом Своїм і з користю для якоїсь важливої ​​справи, а не для цікавості й розваги. Заради порятунку людини Бог відкриває обраним те, що не можуть знати інші. Бог дає знати багато лише тим, хто цього спеціально не шукає, а тим більше не вимагає, а навпаки, володіє справжньою християнською смиренністю. І звичайно Бог дає знання не для задоволення своїх бажань.

Тому передбачення святих ніколи не носили розважальний характер.

Як бачите, зі святими у нас мало спільного. Вірніше, майже нічого. Тому намагатися шукати зв’язок з Божественним світом не через прямий євангельський, а через чорний окультний шлях – згубно.

– А якщо людина відчуває, що спілкується саме з душею близького, їй теж не слід довіряти своїм відчуттям?

– Ми самі часто лукаво змушуємо себе відчувати те, що хочемо. Дуже часто злі духи обводять нас навколо пальця саме через почуття, в цьому випадку пояснити ми нічого не можемо, а от відчувати відчуваємо. Саме в такі хвилини кажуть: «Головою розумію, але серцем ні».

Взагалі ніколи не можна довірятися почуттям повністю. Їх треба вчитися розрізняти і сліпо їм не вірити. Адже почуття часто брешуть. Наприклад, більшість з нас відчувають себе людьми дуже справедливими, хорошими, гідними і майже безгрішними. А адже це не так. Насправді ми не бачимо свій стан, а керуємося брехливим почуттям. Якщо так відбувається в звичайному житті, що тоді говорити про духовне, де все набагато складніше і тонше.

– А як бути, якщо дух або людина, яка наснилася, повідомляють те, що відомо тільки покійному, хіба це не підтвердження?

– Зовсім ні. Лукаві духи знають про людей все: вони ж повинні вести «досьє» на кожного, щоб потім пред’явити його на Суд. Минуле їм відомо прекрасно. І приховати від безтілесних духів злоби нічого не можна. Вони легко використовують відомості, якими володіють. Природно, не в інтересах людини і її душі. Але найчастіше лукаві духи не дають ясної та чіткої інформації, а самі люди на посміховисько всім інтерпретують цілком визначені ситуації.

В одній книзі (назву із зрозумілих причин не наводжу) є докладний опис спіритичного сеансу незадовго до революції в будинку одного з князів. Для розваги компанія викликала дух О. С. Пушкіна. Раптом затряслися тарілки, захиталася люстра. Жах і страх пережили всі присутні. Вони відчули, що насправді перебували з Пушкіним. А з чого вони взяли, що це був дух саме великого поета? Хіба пушкіністи повідомляли коли-небудь, що Олександр Сергійович любив потрясти блюдцями на столі і порозхитувати люстру? Вони самі вселили собі, що це був Пушкін, і самі повірили. Хоча ніяких підстав так вважати не було. І швидше за все саме біси розіграли перед ними цей театр. Як говориться: «Ех, обдурити мене не важко, я сам обманюватися радий».

От якби компанія спіритистів добре подумала, навіщо душі справжнього Пушкіна (або Цезаря, або їх сусіда Василя Пупкіна) за їх примхою прагнути до них на зустріч, то, можливо, незважаючи на свою гординю і зарозумілість, вони зрозуміли, що справжнім душам участь у цих порожніх виставах не потрібна. Справжні душі подібні збіговиська ігнорують, бо знаходяться у Бога. Проте такі заходи не залишають без уваги ті сутності, які Бога бояться.

Те ж саме відноситься до сучасних спіритів, які навіть додумалися використовувати для спілкування з духами різну телерадіотехніку. Мені показували записи розмов, нібито чутих цими людьми, думаючими, що вони спілкуються з душами померлих.

Дивно, але слухаючи ефір спіритисти не задають собі питання, чому таке безглузде, а місцями і прямо антихристиянське марення несуть «душі» їх близьких? Хіба вони за життя були настільки дурними й здатними тільки на пару безглуздих або образливих фраз? Чому вони вирішують, що ці почуті в радіошумі фрази голоси саме душ? Спіритисти не задають собі найпростіших питань про те, що якщо це насправді душі, то яким чином вони можуть говорити голосами в ефірі, якщо у них немає тіла, а відповідно, і голосових зв’язок.

І, звісно, незрозуміло, чому ці «душі» так часто лаються або жартують в напрямку Церкви, Христа, а не читають, наприклад, Псалтир, Євангеліє або так нелюбиму бісами молитву Чесний Хрест? Адже для справжніх душ це більш відповідне заняття, ніж відпускання маячних і безглуздих фраз.

В цілому людей, що йдуть на спілкування з духами, об’єднує гордість, зарозумілість, відсутність смирення і бажання отримати без праці ілюзію спілкування з душею. Найчастіше до цього прагнуть батьки дітей, які наклали на себе руки. Відсутність віри в Бога і впевненість у правдивості «голосів» приводять цих людей до найтрагічніших наслідків: суїцидів, розпачу, втрати здоров’я, майна, близьких. Крім того, «вправи» з духами ніколи не приносять світу в душу, біль від втрати близької людини від них не вщухає, а іноді стає тільки сильніше.

Тому я дуже хочу всіх застерегти від подібних речей. Ні в якому разі не спілкуйтеся таким чином. Навіть не намагайтеся дізнатися про технології такої «бесіди». Це дуже небезпечно, тому що біси можуть підчепити Вас на гачок дуже швидко (як продавці наркотиків підсаджують з одного разу на наркотик). Не встигнете нічого зрозуміти, а опинитеся вже в жахливій ситуації.

Завжди пам’ятайте ці біблійні слова, які дуже ясно говорять про дану проблему:

«И если какая душа обратится к вызывающим мерт­вых и к волшебникам, чтобы блудно ходить вслед их, то Я обращу лице Мое на ту душу и истреблю ее из народа ее» (Левит, 20: 6).

«Когда ты войдешь в землю, которую дает тебе Гос­подь Бог твой, тогда не научись делать мерзости, какие делали народы сии: не должен находиться у тебя про­водящий сына своего или дочь свою чрез огонь, прори­цатель, гадатель, ворожея, чародей, обаятель, вызыва­ющий духов, волшебник и вопрошающий мертвых; ибо мерзок пред Господом всякий, делающий это, и за сии­то мерзости Господь Бог твой изгоняет их от лица твое­го» (Втор. 18: 9-12).

– Зараз зв’язуватися з душами покійних «допомагають» маги, причому часом зовсім безкоштовно. У багатьох з них є ікони в кабінеті, хіба це не показник, що вони від Бога?

– Якщо Ви прийдете до сусіда, а у нього французькі прапори в квартирі, треуголка генеральська в коридорі на вішалці, ордена французькі на вишитому мундирі, і він стверджує, що імператор Наполеон. При цьому він кожен день пише безкоштовні поради в НАТО. Як Ви до цього поставитеся? Хіба визнаєте його Наполеоном? Швидше правильно вирішите, що йому треба викликати психіатрів, тому що занадто велика різниця між зовнішнім антуражем і реальністю.

Ось так і треба ставитися до подібних речей. Не важливо, скільки ікон або хрестів повісить спіритист, платно або безкоштовно він творить гидоти, головне, що він робить противні Богові справи.

– А що все ж таки робити тим, хто бажає «спілкуватися» з душами покійних просто для того, щоб дізнатися про існування іншого світу, підтвердити собі його реальність?

– Скажу ще раз, що таким пізнанням рухає цілком природна цікавість. Але справа в тому, що методи пізнання ми далеко не завжди вибираємо правильно. Людина покликана до вічного життя, і вона може відкрито дізнатися про вічність, а не сором’язливо підглядати в замкову щілину.

Навіть підтвердивши собі існування іншого світу через сни, спіритизм і знаки, ніяких відкриттів не зробиш. Про існування потойбічного світу відомо з самої зорі людства всім культурам. Можна знайти народ без писемності, але Ви не знайдете жодного народу, який би не знав би про існування загробного світу. Зараз це підтверджують і численні наукові дослідження.

Але що з того, що він існує? Чим це допоможе людині? Ось, наприклад, я подивився передачу про Африку, і дізнався, де ростуть банани, агротехніку їх вирощування, врожайність, технологію зберігання і т. п. Але на столі у мене від цього жодного банана не з’явиться.

Справа в тому, що на наявність на моєму столі банана впливає не знання, а моє бажання попрацювати, а потім на зароблене придбати його.

Так і в духовному житті. Знання про той світ можуть бути, але вони не дадуть плоду, якщо не потрудитися. А труд наш – життя за Євангелієм.

До речі, біси не просто вірять в Бога, але й достовірно знають, що Він є, правда при цьому все ж залишаються бісами.

А якщо говорити про докази, то як, наприклад, переконатися в існуванні альфа-випромінювання або ультрафіолету, яких не бачить око, не чує вухо? Ми можемо підтвердити їх існування, розглядаючи їх властивості! Щоб побачити сліди загробного світу, відчути зв’язок з померлими, зовсім не обов’язково шукати їх прояви уві сні або у вигляді духу. Треба просто встановлювати контакт за допомогою молитви, добрих справ, виправлення свого життя. Тоді ці властивості Ви неодмінно побачите.

– Давайте підведемо підсумок нашої розмови, в чому ж небезпека загравання з духами?

– Часто від таких «викликань» сходять з розуму, кінчають самогубством. Іноді навіть не тільки ті, хто викликають, але і близькі їм люди – члени сім’ї, друзі, родичі.

Багато з тих, хто поспілкувався або пробував зв’язатися з духами близьких, починають боліти, розоряються, стають жертвами стихійних лих, аварій, травм. Тому що загравання з бісівським світом здатне призводити до страшних речей.

Але найжахливіше, що той, хто спілкується з духами втрачає свою безцінну вічну душу. Як правило, такі люди неминуче відвертаються від Церкви, перестають сповідатися, причащатися, стають духовними мерцями. Крім того, близькій душі вони не допомагають ні милостинею, не справами милосердя. А якщо і допомагають, то не заради Бога, а заради самих себе.

Тому пам’ятайте, що від спіритичного спілкування з потойбічним світом у довготривалій перспективі не стає легше (тільки якщо ненадовго), а наслідки можуть бути просто жахливими.